Далі все як звичайно - ремонт, жорстока нестача грошей, робота і сімейство. Благо байдикувати я не люблю, а мого оптимізму на трьох хватить. Пройшов рік, всівся я на новому місці. Відразу постало питання транспорту. Маршрутні автобуси від села до міста ходили справно і в будь-яку погоду. Але дружині треба на роботу, сину - в школу, та й я не байдикую. Туди-назад три чоловіка за один день - от і набігає непогана сума. (Голосом Кешки з мультика) - А якщо непогода і локальний армагедон? Га? Пішки до автобуса топтати? Одним словом необхідність покупки авто постала сама собою.
Мук вибору як таких не було. Вільних грошей було в обріз (згадуємо хатку і ремонт). Я відразу цілився або на якогось Жигуля, або на Москвича. Та походивши по магазинах і базарах де торгують автозапчастинами рішуче відмів другий варіант. Запчастин катма. А от Жигулі я любив ще з дитинства. Та й батько був завзятим жигулістом і обіцяв віддати свої запаси. Отже вирішив - купую ВАЗ-івську класику.
Права на той час я вже мав, гроші підзбирав, залишилося знайти підходяще авто. З цим була засада. Якби ж я знав про наш форум на той момент! (рве патли на голові) Чомусь усі авто, які я передивився осінню 2010 року були або помітно дорожчі чим я міг собі дозволити, або гнилі/з поведеним кузовом, або з угробленим двигуном, або заколхожені вусмерть, або на третій довіреності при зниклому без вісти власнику. Одним словом западло. Тим часом потреба в авто загострювалася. Вирушив купити перше-ліпше авто на ходу з не дуже убитим движком у власника.
І от варіант підвернувся! Чоловік колеги дружини продавав свою "копійку". Не довго думаючи я вирушив на рандеву. Світло-сіра одиничка 80-го року, стонадцять разів але акуратно підкрашена, з невиставленими зазорами, з тріснутим лобовим, з поношеною Росавою БЦ-11, з дохлим акумулятором, з неправильно привареним порогом, з напівробочими тормозами... Що ще треба для того, щоб закохатися з першого погляду?
Вдарили по руках - беру! Відразу знайшли нотаріуса, я на радощах оформив довіреність аж на десять років (хто ж знав!). Якась година і я за рулем першого власного автомобіля! Емоції переповнюють і все таке. Тормоза працюють з другого вижиму. Хоча навіть з третього - перший вижим педаллю, другий - очком (коли відчуваєш, що не тормозимо ні грама), третій вижим - ще раз педаллю (О, тормозимо!). Рульовий редуктор з помітним люфтом, їду як на Т-25, яким теж доводилося керувати.
Тим не менше, в той день я додому приїхав без пригод. Вже по дорозі до авто міцно прилипло ім'я - Миша. Так як хатка мала при собі гараж, Миша не залишилася без даху над головою.
От такою вона була відразу після покупки:
Хоча машинка і була на ходу, сміливості виїжджати на ній наступного дня мені не хватило. Зробивши рейд по автомагазинах та по базару приволік додому непоганий тюк запчастин. Перше, до чого дійшли мої руки, була тормозна система. Перебрав ГТЦ, замінив задній правий томозний циліндр. З горем пополам розворушив циліндри передніх супортів. Підлив тормозної рідини, прокачав тормоза. Проїхався - є результат!
Пізня осінь того року радувала сухою погодою, отже резина ще дозовляла рухатися без особливого ризику. Її ревізію залишив на потім. Викинувши з салону всякі признаки колхозної бороди і доходяжну магнітолу прийняв рішення - можна долати простір і час!
________________
Розповідь далеко не закінчена. Наберіться буль ласка терпіння. Далі буде і цирк з конями, і триллер, і тотальна переварка, і фотки.
Вже скоріше хочеться почитати продовження 
