Я взагалі хотів для хохми навісний замок почепити. Тим не менше, пару днів назад злорадно посміхнувся, коли знайшов свіжі подряпини на личинці замка багажника (штатний замок не використовується, просто дірку затикає).еще бы штабу поставил)))
Ну і продовження мишачої історії.
Пройшов січень. Вибравши найморозніший день і попередньо відпросившись на роботі я вирушаю на Київщину. Поки що громадським транспортом, осідлавши "Ікарус". До речі, якщо ви будете користуватися послугами цього заслуженого транспортного засобу зимою, знайте. Самі теплі місця це ті, які розташувалися приблизно посередині автобуса - з номерами 22-28.
Отож я куняю під розмірене підгаркування дизеля, в рюкзаку у мене на руках бовтається продукція Liqui Moly в асортименті. Відсидівши добряче задницю на протязі трьох годин, я все-таки прибуваю на місце призначення. Тут у мене наступає прозріння і я пригадую, що страховка на авто закінчилася це вчора. Маючи надію, що додому їхатиму вже на авто, швиденько знаходжу найближчий офіс страхової контори, де і оформляю всі необхідні документи. Нею виявляється "ТАС", яку вважаю кошерною. Із цікавого - дали бланки європротоколу, невеличку методичку про те, як поводитися у випадку ДТП, як оцінити заподіяні збитки і таке інше. Наведено типові приклади розрахунку (на зразок "Підбили сімці попу, малюнок, вартість"). Одним словом корисно і дай Бог, щоб не знадобилося.
Ще двадцять кілометрів нас везе Кенга і от, я нетерпляче відчиняю ворота гаража. На мене повіяло запахом свіжої фарби, антикора та інших, любих жигулісту речей. Миша добряче змінила зовнішність. Батько, при покупці фарби, вирішив, що світло-сірий це колір не мишачий, треба наближати до реальності:
Загалом, я був не проти. Хоча ностальгія по колишній, блондинистій Миші інколи підходить.
На фото вона вже частково зібрана, але при першій зустрічі це був кузов з движком на колесах. І робота закипіла! В першу чергу я взявся за електрику, так як спеціалістів цього профілю на місці не було. Задній жгут проводки, був геть трухлявий, що мене не здивувало. Викинувши його швиденько організував новий, по ходу кинувши кілька додаткових не задіяних дротів "на майбутнє". Своє місце зайняли олдскульні, ще польські стопи (придбані тут, на форумі, продавцю плюс в карму). Я не міг ними намилуватися та все дивувався, як люди можуть їх проміняти на якийсь "Тюююнінг"
! Проводку в підкапотному я ліпив на швидку, аби не погоріло і не замкнуло - вдома чекала совецька, новенька. Це ж стосується і торпедо - я запопадливо придбав новодільну шосту та приборку до неї. Оптичні елементи лобових фар - Wesem, галогенки OSRAM Night Breaker plus (ой як вони мене порадували трішки пізніше!).
І от настає момент істини - ставимо лобове скло. Чому "момент істини"? Тому що передні стійки варилися. І чи вгадли розміри визначиться саме зараз. Видихнули ми лише після того, як лобове скло акуратно сіло на своє місце не залишивши фатальних щілин по периметру. Звичайно, ущільнювач замінили на новий (скандує "БРТ БРТ!..."). Із заднім склом було легше - контури його пройми ніхто не зачіпав.
Далі - знов марафон. Батько збирає двері, я - салон. Основні затримки при збиранні старої, вітчизняної, стонадцять раз вареної машини трапляються на етапі підгонки. Там отвір не співпадає, там "кооператори" не вгадали розміри, там гнута власноручно деталь, що відтворює заводську лише умовно. Заливаємо масло, міняємо фільтр. Продуваю карбюратор і паливну магістраль.
Не зважаючи на труднощі ми топимо буржуйку (на дворі -27) і працюємо. Обробка прихованих порожнин, бак на місце, торпеда, шумка, ковер, сидіння. І от, наступний етап - заводжу! Кілька обертів стартера і я чую такий забутий і такий рідний мишачий звук! Ось підстукують п'ятий і шостий клапани, ось підсвист підшипників генератора. Нормально працює, буде жити.
В останній, шостий день збирання я працював сам - батьку дав негласний відгул. Не звичний він до мого попорвального темпу роботи. Підкрилки, гума. Ой, забув! Регулюю швиденько ручний тормоз і Миша виїжджає на вулицю. Мороз, сніг, глядачі коментують чергового пацієнта і з деякою заздрістю відзначають що "Непогано було б і свою так переварити". Рядом, коло гаража, лежить купа металобрухту, що мовчазно натякає на об'єм виконаних робіт.
Часу обмаль. Прощання з батьками, скупі подяки, гостинці в багажник, що добряче тхне фарбою і антикором. Все, виїжджаємо під вечір. Миша незвична. Перше враження - монолітність автомобільчика. На вибоїнах крениться весь кузов, а не його частини. Нічого не грюкає, ніде немає незрозумілих призвуків. Так, шумоізоляція мінімальна, але це справа наживна. Виїхавши на рівну ділянку шляху розганяю до 120. Пускаю легенько руль. Нікуди не веде, ніяких вібрацій, ніякого криміналу. Можна останній раз видихнути - передні стійки приварено правильно.
Опускаються сутінки і на мене чекає наступне прозріння - світло! Нова оптика із непоганими лампами творить чудеса. Я ще пам'ятаю як світила стара. Це був каганець, що дивився одним оком в небо, іншим - на праву обочину. О! І іномарки почали коректно і зарання перемикатися на ближнє.
І от, рідна брама і кучугури снігу коло неї. Працюй Роман, Миша додому приїхала!
Повідомлення відредагував Zhelezovski: 24 лютий 2012 - 01:52
Правлю помилки
