Перейти до публікації
Romi

Ніва тур Карпатами

Рекомендовані повідомлення

Ранок наступного дня зустрів нас чудовою сонячною погодою. Попереду нас було біля 35 кілометрів гірських доріг. Не дивлячись на чудову погоду, в цілому в учасників туру відчувався смуток перед розумінням того, що це послідній день цього туру. З після обідньої пори на нас всіх чекав уже асфальт.

Зібравши табір, вирушаємо на хр. Шаси. Дорога досить таки камя’ниста, тому темп відносно повільний. Але вже при виїзді з лісу на полонини дорога стає значно кращої якості.

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Дорога не викликала жодних складнощів. Все сухо. Але в одному місці колона таки вимушена була зупинитися – Самурайчик догнав мене на підйомі і через різницю у швидкостях вимушений був зупинитися. Потужності двигуна не вистачало для подальшого продовження руху. Розвертаюся, підтягую його і їдемо далі. Їдучи в напрямку Свидовецького хребта, по дорозі нам траплялися розгалуження доріг, які в кінцевому випадку знову ж об’єднувалися. Справа в тому, що головна дорога йшла в об’їзд крутих підйомів. Але всі наче заворожені бажали підкоряти вершину за вершиною. В мене деколи наставало хвилювання, адже як на зло може під кінець туру щось трапитися, але на Щастя, з Божою допомогою все минулося. Кожен автомобіль нашої групи повільно але впевнено долав підйом за підйомом. Ми мали змогу милуватися красою Свидовецького масиву практично з кожної вершини яка нам траплялася по дорозі.

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Але по дорозі був і підйом, на який піднялася тільки одна машина – Джимнік із пониженою розкаткою і двома блокіровками. Підйом там вражає дух. І всі ми спостерігали як він долав метр за метром крутого схилу. Було і в мене бажання здійснити це, але щось стримало мене. Може і до кращого, адже гори… До них потрібно ставитися з повагою і знати собі міру. Добре все, що добре завершується. Так само добігли і в нас послідні кілометри бездоріжжя рідних мені Карпат. Гори провели нас до асфальту рясним дощем, змивши наших автомобілів тижневої давності пил.

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Зображення" rel="external">Посилання

Тиждень пролетів у горах надто швидко. Відразу згадав свої слова до Міши, коли тільки-но виїхали від готелю в напрямку м. Мукачево: «Міша! Два!!!!Два тижні!!!! Ми здуріємо за цей час! Але я помилився. Помилився два рази. Перший раз по відношенню до часу, який пролетів як одна мить, а другий раз щодо важкості. Так, моментами було важко. Але ця важкість тільки об’єднувала нас духом. Це був незабутній тиждень, тиждень який був виконаний на всі 100% як мною було сплановано. А наступний тиждень, був тижнем техніки і експромту. Але це вже тема наступної розповіді…

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Спостережливий:ay:

Прапор русинський. Закарпаття має досить багату історію і свого часу входило до складу інших держав, Австро-Угорщини, Чехословаччини. Ну і певний час стало окремою державою, Підкарпатською Руссю. Але проіснувало всього 3 дні. Ось і використали цей прапор.

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах
Romi, Спасибо за интересный рассказ! Я и подумать не мог, что будет так интересно!!! Пару раз тему видел, но думал скукатища, как обычно обзор путешественников... Но такого не ожидал! Еще раз спасибо!

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Дякую за теплі відгуки. Сам не очікував що тка получиться. Головне сісти для написання і щоб ніхто не мішав. А там пальці самі по клаві клацати починають. Як писав, то все заново переживав і проїжджав.

По переду ще одна аналогічна розповідь. Тільки як завжди, не вистачає часу в цьому житті...

Поділитися повідомленням


Посилання на повідомлення
Поділитися на інших сайтах

Будь ласка, увійдіть для коментування

Ви зможете залишити коментар після входу



Увійти зараз

×