Про цинкування потім розповісте?
Попередні висновки вже отримав.
Пробував травити іржу без струму і зі струмом. Різниця не суттєва. Як електрод використовував болт на М10 з нержавійки - почорнів миттєво.
Анод для цинкування зробив зі старого гальванячного анода - вирубав кружок діаметром 20мм і товщиною 10мм. Висвердлив заглиблення і нарізав М5, прикрутив контактний дріт.
Пробував три електроліти - просто розведену ортофосфорну кислоту, соляну кислоту з травленим цинком (паяльна кислота) і ортофосфорну кислоту (30%) з травленими в ній кусочками цинкового анода.
Просто ортофосфорна давала сірувате і досить рихле покриття - напевно треба підбирати струм і якісь добавки.
Соляна з цинком чомусь давала чорну поверхню - напевно відразу підгорало - треба швидко рухати і терти анодом. Бажано обмежити струм.
Найбільше сподобалося з ортофосфорною, травленою цинком. Дуже швидко знімало іржу і виходило щільне, світле покриття. Пробував повторити по вже протравленій поверхні - без різниці - можна наперед не травити. На дуже ржавому місці основну площу очищує відразу і видно, як сідає цинк. Там де вже виржавіли раковини залишаються чорні плями - гарно видно і можна підчистити фрезою, щоб довго не бавитися і повторити цинкування.
Працює дуже швидко, але сильно гріється. Джерело струму - зварювальний апарат, включений на напругу 15 вольт. Струм нічим не обмежував, але дроти 1мм не грілися. На анод натягував ватний кружок і фіксував ґумовим кільцем.
З гаража пішов пішки до центра (6км - це для Вовка) - захотів оглянути як просувається ремонт вулиці Личаківська - ремонтують вже кілька років, але не спішать - працюють два каліки і кілька п'яниць. У всякому разі так здається. Але зараз трохи прискорилися.
В центрі у нас свято музики - кажуть, що міжнародне. Видовище для туристів цікаве - народ кругом вирує.