Ці місця мене зачарували ще з 2005 року. Тоді був там в якості штурмана. У 2007 році перед паводком, їздив уже на власному авто. Доїжав вище від р. Ластун.
І коли зібралася команда для проїзду всього ЧЧ, то не вагаючись подав теж свою кандидатуру. Але, міг на все про все виділити всього 2 дні, тобто суботу та неділю. Та й обставини так склалися, що їхав сам без штурмана. Тому потрібно було зважувати всі за і проти, чи варто далі їхати, оскільки повертаючися назад міг розраховувати тільки на себе і на Бога. Там нікого не має. В тому числі і зв'язку мобільного.
Що сказати, дуже приємно було провести ці вихідні в компанії хороших, цікавих та дружніх людей. Маршрут був частково новим для мене, це стосується саме підйому до румунського кордону з центра с. Богдан. Краєвиди вражали. Погода цьому сприяла. Бачили і ходили по снігу.
Спуск від Щавника до с. Зелене знайомий. Дорога таки дещо змінилася. Все ж таки у 2007 році там проводилися масові вирубки, дорога була просто жахливою.
Верчором в суботу зареєструвалися у прикордонників, і продовжили рух повздовж Чорного Черемошу.
Заночували, і зранку поїхали далі. В самому Буркуті дорога і закінчилася. Проїхаши вбрід, був фрагмент дороги, після якого потрібно було вже рухатися по самій річці. Тут і попрощався з всіма учасниками, побажав успіху і назад, оскільки дорога до дому складала біля 350 км. 50 із них не дозволяли їхати швидше 30 км. на годину. А в понеділок уже мав бути на роботі.
Із прогнозів успіху, це на диво маловодність Чорного Черемошу, і хороша погода.
Вот так пройшли мої вихідні.
