Скажу что после полировки поверхность естественно менее шероховатая.
Я вже давно намагаюся обійтися без абразивної обробки поверхні. Справа в тому, що у чавуна специфічна структура - в ньому є мікропори, заповнені графітом. Будь який абразив відразу видавлює той графіт і фіксується там, як камінець в оправці. Його звідти вже ні чим не витрясеш.Надалі цей абразив буде зрізати все, що ковзатиме повз нього. А притиром я просто механічно затуплюю гострі гребні, залишені різцем.
Я зробив експеримент ще у 1986 році. У нас на заводі швейцарський високоточний координатнорозточний станок дві зміни пиляв циліндри у моєму блоці. Проходив з швидкістю 50 об./хв. і подача 0,05мм. Виявили ще заводську похибку у виготовленні - близько 0,1 - 0,2 мм відхилення у відстанях та паралельностях циліндрів. Гарантована повірена точність того станка була 5 мікрон. А насправді - менше мікрона. Точніше мені не вдавалося поміряти із-за нестабільності температури. Використовував ельборовий різець - інші просто швидко стиралися. Ніякого хонінгування, чи іншої обробки на заводі я не робив. В гаражі кілька хвилин потер кожен циліндр своїм притиром без абразиву.
Наші механіки, коли побачили результат, сміялися, що я виплюну поршні через вихлопну, ще поки прогріватиму мотор перший раз. Після пробігу 15000км я спеціально відкрив мотор і запросив їх зі своїм мікроскопом подивитися на результат. Ви би бачили їх здивування. Особливо їх здивувало те, що зробила присадка (ще не ХАДО в той час).
Після того мій мотор проїхав ще 400 000 км. Це з моїми самопальними набірними кільцями.
У 2003 році я поміняв кільця на німецькі набірні і їздив так аж до 2011 року.